30.01.2024
В Одесі затверджено новий порядок надання допомоги для поховання полеглих захисників України
В Одесі затверджено новий порядок надання допомоги для поховання загиблих воїнів. Йдеться про адресну одноразову виплату родинам, які замовили спорудження надгробків, та облаштування місць поховань військовослужбовців.
Фото з Офіційного сайту Одеси
Згідно з рішенням міськвиконкому, суму допомоги збільшено з 55 тис. до 65 тис. грн. Про це повідомили в Одеській мерії, також проінформувавши, що на одному з кладовищ міста виділено окрему ділянку для поховання загиблих захисників України. У центрі цієї ділянки – Козацький хрест, біля якого проходять церемонії вшанування пам'яті полеглих героїв.
Зазначається, що тут встановлюють пам'ятники виключно затвердженого зразка, торік їх встановлено 29, роботи планують продовжити за сприятливої погоди.
Нагадаємо, в Одесі в травні минулого року . Це козацький хрест – символ козацтва, українського лицарства і війська, а також пам’ятник у вигляді морської хвилі (такі встановлюють, якщо родина загиблого хоче обрати цей варіант через релігійні або інші переконання).
В мерії також повідомили, що за новими правилами родини загиблих захисників можуть оформити виготовлення надгробка затвердженого зразка для встановлення його на іншій ділянці будь-якого кладовища Одеси.
05.09.2025.
«Людина з кіноапаратом: одеські місця кінозйомок»: в Одесі презентовано нову книгу
«Людина з кіноапаратом: одеські місця кінозйомок» – так називається нова книга, презентація якої відбулася в Одеській національній науковій бібліотеці.
Вже у самій цій назві поєднані два великі пласти дослідницької роботи: книга стала перехрестям у тривалих розвідках британського кінознавця з Оксфорду Річарда Боссонса та одеського журналіста, автора низки книжок з історії Одеси Євгена Волокіна. І – результатом їхньої спільної багаторічної роботи.
Річард Боссонс чверть століття вивчає творчість видатного режисера-документаліста Дзиґи Вертова, зокрема, – феномен його уславленої стрічки «Людина з кіноапаратом». Цей німий документальний фільм був створений на замовлення ВУФКУ (Всеукраїнського фотокіноуправління) майже сто років тому, вийшов на екрани 1929-го. В його історії були і скандали, і безумовне захоплення, і категоричне неприйняття, і забуття. А наразі він сприймається знавцями кіно як один із найголовніших маніфестів світового кіноавангарду, один із найвизначніших зразків документалістики усіх часів.
Про те ж, що являли собою ті часи, коли працювали брати Кауфмани (Дзиґа Вертов – творчий псевдонім Давида Кауфмана, а його брат Михайло – оператор фільму), нагадала на презентації її ведуча – керівниця відділу мистецтв бібліотеки Тетяна Щурова. Тодішнім митцям ще здавалося, ніби вони можуть творити відповідно до своїх революційних уявлень про розвиток мистецтва. Однак їх «вікно можливостей» у тоталітарному СРСР вже причинялося, і зовсім скоро все незвичне, модернове, новаторське жорстко вкладуть у прокрустове ложе соцреалізму, по живому рубаючи і творчість, і творців.
читати повністю
